У мене шлях був трохи інший, але результат той самий — без мови нікуди. Я перевівся на дистанційне навчання, бо хотів доробити бакалаврат, а багато матеріалів на кафедрі раптом стали польською, бо університет співпрацює з польськими викладачами. Спершу намагався тягнути сам: серіали, короткі тексти, якісь вправи. Але коли сів писати роботу, зрозумів, що мені бракує не просто слів, а впевненості, як правильно формулювати думки. Де ставити наголос? Чи не виходить фраза занадто грубою? Як пояснити суть проєкту, не заплутавши ні себе, ні викладача? Тоді я і вирішив, що настав час знайти людину, яка допоможе не хаотично, а системно. У підсумку я обрав
Teaching Me, це те, що я використовую й зараз. Найбільше сподобалось, що можна підібрати репетитора, який не просто «веде уроки», а реально підлаштовується під твої задачі. Ми брали фрагменти з моїх навчальних матеріалів, розбирали складні терміни, тренували пояснення так, ніби я вже стою на консультації перед викладачем. Дуже допомогло, що заняття були регулярні — навіть короткі, але стабільні. За кілька тижнів я перестав нервувати під час усних відповідей і помітив, що вже починаю думати фразами, а не окремими словами. Ще лайфхак: корисно переказувати вголос усе, що читаєш. Це звучить дивно, але мозок швидше звикає будувати речення, бо ти чуєш себе і одразу виправляєшся. Зараз я майже завершив диплом, і польська вже не здається чимось страшним — навпаки, відчуваю себе набагато впевненіше.